Лікувальні молитви у Рідній Вірі

Лікувальні молитви

На здоров’я

Дажбоже, Господи Всеправедний і Милосердний. Ти любиш онуків своїх. Усі вони однаково милі Тобі. І Ти, Всемогутній, ослабленим даєш здоров'я, зневіреним даєш надію. І при Твоїй помочі недужі люди перемагають хворобу.

Ми зміцнюємо силу свою вірою в Тебе, Дажбоже, кажучи: "З Дажбогом я, а Дажбог – це Життя. Я вірю: недуга зникне, обадьориться тіло. Сили здоров'я переможуть хворобу".

Сьогодні не всі побратими і посестри мають змогу бути серед нас через недуги. Хай вони знають, що усіма нами люблені, ми думаємо про них, хочемо бачити їх разом з нами. Молимо Господа Дажбога за їхнє одужання. Ми бажаємо їм многих літ доброго здоров'я.

Пошли, Дажбоже,
Здоров’я (ім’я).
Сонце сяє на небі,
Звір побіжить по землі.
Потече здоров’я рікою,
Стане здоров’я стіною,
Виросте воно деревом,
Засяє ясними зорями.
З оновленням дня і ночі
Відновлюється й міцніє
Здоров’я (ім'ярек).


Дано-Водице, Водо-Студенице!
Ти очищуєш коріння, креміння, луги і береги!
Очисти Дажбожого(у) онука(у) (ім'ярек), дай здоров'я і силу!

Перунова стріла
(Промовляти тричі, гасячи три жаринки зі священного багаття, або ритуальні свічки, потім опустити Перунову стрілку, зачитавши молитву "Перунова Стріла").
Перунова Стріла
Перун бив,
Стрілку згубив,
Перуниця йшла,
Стрілку знайшла,
Дажбожим онукам
На здоров'я дала,
У поміч, на ліки,
Щоб не хворіли
До віку!

До Берези
(коли мати купає доньку)
Прошу, Березко,
Рушати в купіль,
Щоб моє серце
Всім було любе.
Прошу, Березко,
В добру годину,
Щоб тільки добре
Не знало спину.
Прошу, Березко.
У купіль-Воду,
Щоб мала доня
Файненьку вроду.
Кидай, Березко,
Під ноги рутку,
Щоб моя доня
Не знала смутку.

До Дуба
Гой, Дубе, Дубе,
Мій діду любий,
Ходи в господу
До нашого Роду.
На наших мужів (синів)
Дай свої сили,
Щоб злії духи
Їх не косили.
На наших мужів (синів)
Дай свої м'язи,
Щоб злії духи
Не рвали в'язи.
На наших мужів (синів)
Дай свої моці,
Щоб були з Перуном
На кожному кроці!

Рожаниці-Матері
(Молитва про здоров'я супроводжується обрядодією з вогнем під керівництвом волхва, самостійно не можна робити).
Відступи від мене
Сум та морок,
Вийди з мене
Сухота сухотная,
Маята нечистая.
По руслу вогню
Увійди в мене
Сила небесная,
Нитка срібної Зорі.
Оберни, Рожаниця-Мати,
В силу красную
Да кипучую,
І в мене пролий
По руслу вогню
Силу свою!

Молитви до Місяця
(Побачивши вперше Молодика)

Молодий Місяць! Дай тобі, Господи,
круті роги, а мені добре здоров'я!

Молодик-гвоздик,
Тобі роги красні –
Мені очі ясні!

Молодик-гвоздик,
Тобі на уповня,
Мені на здоров'я!
Тобі круті роги,
Мені – чорні брови!

Тобі, Місяцю, сповни,
Мені на здоров'я!
Тобі, Місяцю, насвітитися,
Мені по світу находитися,
Добре надивитися!

Біла Баба
(молитва для здоров'я)
Біла Баба
Топила Білу баню
Білими дощечками.
Із липового зілля
Віники в'язала,
Терла свіжим молоком.
Геть всяка недуга від (ім'ярек)!
Недуга відстає!
Добро, Здоров'я пристає!
Злий дух відстає!
Добрий дух пристає!

Від уроків

Як навідліг рукою не робити,
Так моєму лицю й тілу
Ні від кого не боліти!
Як неба і землі нам не міряти,
Так і мене не наврокувати!

Уроки – на сороки,
а пристріти – на їх діти!

Уроки-урочища!
Пойдіть собі на яри,
На ліси дрімучі,
На степи степучі,
Де глас чоловічий не заходить,
Де півні не співають!
Піди собі, болість очная!

На синьому морі,
На камені ворон сидить,
Лапами розгрібає,
Хвостом розмітає,
Од Дажбожого онука (ім'ярек)
Всякий пристріт одганяє!

В лісі росло дерево,
Убиралося в кору,
В краки, в лист, у цвіт.
Стяли його.
Як не має воно тепер сили
Рости, цвісти –
Так аби не мали сили уроки:
Панські, циганські, жидівські,
Діточі, дівоцькі, парубоцькі,
Жаб'ячі й гадячі.
Аби так щезли, пропали,
Як пропадає сіль від води,
Віск від вогню!

Від зубного болю

(Читати над сіллю і цибулею тричі,
потім покласти на зуб)
Виходьте болісті із зубів,
Із ясен – в щоку,
Із щоки – в жили,
Із жил – у волосся,
Із волосся – на вітер!
Будьте мої слова міцні,
Кріпкі і липкі.
В морі ключ,
На землі замок!

Місяць у небі, мертвець у гробі, камінь у морі.
Як ці три брати не можуть зійтися до купи,
так хай не буде у (ім'ярек) від зубів муки!

Ти місяцю молодий, на тобі хрест золотий,
на тобі золотії госта.
Щоб не боліли в мене зуби й коста.
Чи ти, місяцю, був у морі,
чи ти бачив живих людей, чи не бачив?
Не болять у них щелепи слепи.
Як вийде зуб із поля, а камінь із моря,
мертвий із гроба, тоді вони будуть тобі втрьох речі розмовляти
і онуку Дажбожому будуть кості й зуби замовляти (три рази).

Від Крикливців (Плаксів)

Для дівчинки:
Березо, Березо, ти біла.
У тебе, Березо, чорний Дуб,
У тебе Березочки-Дочки,
А у Дуба синочки.
Тобі, Дуб і Береза,
Шуміть і густи,
А рожденій, реченій (ім'ярек)
Спати та рости!
Для хлопчика:
Дубе, Дубе! Ти чорний
У тебе, Дубе, білая Береза,
У тебе Дубочки-Синочки,
А у Березочки – дочки.
Тобі, Дуб і Береза,
Шуміть і густи,
А рожденому, реченому (ім'ярек)
Спати та рости!

Від «ячменю»
Знахар каже хворому:
– Ячмінець?
Хворий відповідає:
– Брешеш!
(повторити тричі, потім знахар тричі плює)

Від «чиряка»
Дажбог в поміч і я з рукою – каже знахар.
Як сук на дереві сохне.
Так хай чиряк всохне.
Як камінь кам'яніє,
Так хай чиряк закам'янів.
Як камінь не дає парості,
Так хай і від чиряка не буде.
Вище не здіймайся,
Ширше не розганяйся
І відійди!
Моє слово кріпке!

Від опіку
Горо! Ти дуже не розгоряйся,
У водах не здіймайся,
В ширину не розширяйся!
Навкруги тебе вогонь,
Стіна кам'яна!
(ім'ярек) іде,
За собою синє море веде.
Як синьому морю
Вогонь скоряється,
Так хай (ім'ярек)
Він покоряється!

Від «Волосу» (панарицію)
(Знахарка тримає пучок житніх колосків зливає на них святу Воду, торкається до хворого пальця)

Звідкіля ти взялось,
Звідкіля прилізло?
Я тебе виганяю, викликаю, проклинаю!
Іди геть!
Та йди на ліси,
На очерети,
На луги та на пущі,
Та на трапези,
Та влізь у гадюку,
Та влізь у жабу!
Геть! Геть!

Вийди «Волос»,
На житній колос,
На пшеничний,
На гречаний,
На вусяний,
На ячмінний,
На просяний,
На верес,
І на всяку пашню.
Годі тобі ходити,
Білую кость ламати,
Червоную кров пити.
Вийди, "Волос",
На буйнії вітри,
На сухії лози,
Де пташки не літають,
Де люди не ходять.
Згинь, пропади!
Як оця вода очищається,
Так щоб у (ім'ярек)
Ця болість розійшлася.
(Прикладають колосся, змочені освяченою водою до хворого місця) Зробити млинець із борошна, меду і сметани. Встромити кілька колосків жита, прикладати до "Волоса", промовляючи:
«Волос», «Волос»,
Вийди на колос!

Зупинити кровотечу
Калиновим мостом
Ішло три сестри:
Калина, Малина, Шипшина.
Не вміли вони
Ні шити, ні прясти.
Тільки вміли
Сікти-рубати,
Ріки пропускати.
Одна ріка водяная,
Друга ріка огняная,
Третя ріка кров'яная.
Водяною огонь заливати,
Кров'яною кров унімати.

Кров замовляти

Дажбог в поміч
І я з рукою!
Ішла костяна баба
З кам'яної гори,
З кам'яною дійницею
До кам'яної корови.
Коли з кам'яної корови
Кам'яне молоко потече,
Тоді в реченого (ім'ярек)
Кров потече.

На синьому морі стояв острів,
а на тому острові біла береза.
Під березою стояла нова труна,
а в тій труні лежала мертва дівиця.
- Вставай дівице, годі тобі спать.
Бери голку й шовки і будеш рани
зашивати і кров остановляти.

Заклинання проти Журби
Сидить Дажбожий онук (ім'ярек)
Сумує, журиться
Сумом великим,
Журбою незнаною,
Ідуть вісім Дідів
Із Дідом грізним,
Дідом незваним.
Почали вони
Той сум та Журбу
Крушити, ламати,
Кидати їх за околицю.
Кидалася Журба, кидалася:
Зі сходу – до заходу,
Від ріки – до моря,
Від дороги – до перепуття,
Від села – до погоста,
Нігде Журбу не прийняли,
Нігде її не сховали.
Кинулась Журба
На острів Буян,
На море, на окиян,
Під дуб мокрецький.
Замовляю я
Дажбожого онука (ім'ярек)
Від нещасної журби
По сей день,
По сей час,
По сію годину,
По сію хвилину!
Слово моє кріпке!

Проти корчів (судоми)
На морі, на окияні,
На острові на Буяні
Там стояло
Дванадцять дубів.
На тих дубах сиділо
Дванадцять соколів.
Крилами розмахали,
Хвостами перелоги
Розметали!

Молитва до Неба від п’янства
(читає знахар над чашею води 7 разів)
Ти, Небо, чуєш,
Ти, Небо, бачиш,
Що я хочу робити
Над тілом
Дажбожого онука (ім'ярек).
Зорі ви яснії,
Зійдіть в чашу слюбну,
А в моїй чаші Вода
Із гірського студенця.
Місяць ти ясний,
Зайди в мою кліть,
А в моїй кліті
Ні дна, ані покришки.
Сонечко ти привільне,
Зайди на мій двір,
А в моїм дворі,
Ні людей, ні звірів.
Зорі, уйміть (ім'я)
Від вина,
Місяць, відверни (ім'я)
Від вина,
Сонечко, удерши (ім'я)
Від вина.
Слово моє кріпке!
На віки вічні!


На одуження органу чи ділянки організму
Світло в небі сяє,
Ріки по землі біжать,
Хворобу з собою забирають,
У море хворобу несуть.
Моє (мій, моя) (назва органу
чи ділянки організму) одужує
І стає (назва органу чи ділянки організму)
Повноцінним (повноцінною).


Про скидання хвороби
Лік прийде,
А хвороба минеться,
Як все в цьому Світі
Минає і проходить.
Як картопля стає гноєм,
А гній живить землю,
Так хвороба (назва хвороби) моя
З мого тіла й душі виходить
І падає на картоплину
Її вбиває і точить,
Разом з нею гниє і пропадає.
Я залишаюсь здоровий і дужий.


МОЛИТВИ-ОБЕРЕГИ

Молитва-оберіг
Прошу Тебе, Дажбоже,
Прошу Вас, Духи-Обереги,
Захистити і оберегти мене
Від усього недоброго, злого і шкідливого,
Від усього, що заважає
Жити і працювати мені вільно,
Від усього, що сковує сили і думки мої.
Прошу оберегти мене в цю хвилину,
Прошу оберегти мене протягом цілого дня,
Прошу оберігати мене завжди,
Коли існує небезпека,
Коли я щиро прохаю цього.
Дякуючи за допомогу,
Завжди готовий бути вірним
І вірно служити Господу!
Слава Дажбогу!

Материнська молитва
Господи Дажбоже!
Прошу Силою Твоєю
Оберегти і захистити
Мою дитину (ім'ярек).
Прошу допомогти їй
У земному житті.
Прошу надати сили
Її духовному розвитку.
Прошу послати їй
Добре здоров’я і щасливу долю.
Дякую Тобі, Дажбоже!

Громада Рідної Віри Січеславського краю "Полум'я Роду"