Дід-Дуб-Сноп - Рідна Віра

Дід-Дуб-Сноп

Починаючи жнива зазвичай з ячменю чи жита, зажинали Перший Сніп і називали його Пращуром, та ставили на Покутті. По закінченні Спожинок, цей сніп відносили на горище, де він і залишався, укритий вишитою скатертиною до Різдва. У Переддень його урочисто вносили в хату, на чисту половину, ставили на Покутті і зазивали, входячи в цю кімнату: «Привітай, Боже, Пращуре!» В інших місцях його називали Дідом, Прадідом, Зажинець, Спожинець і т.д., але основне його значення - Дід Всесвіту - залишається скрізь, якщо навіть цього відкрито не говорять. Кожен раз люди мають на увазі, що Перший Сніп - дар Богу, або що він - зображення-уособлення Бога-Рода.

Пращур був учасником Колядок, його вносили на вилах з дому до будинку і входячи, хлопці починали словами: «Слава Пращуру! » Потім співали колядки. Дорослі, обмотавши Колесо соломинками Пращура, запалювали і гнали палаюче колесо по дорогах, через замети, на знак близької весни і тепла. На початку весняної сівби господарі брали Перший Сніп, розтирали руками колосся і те зерно, що випало з половою змішували із зерном для сівби. Цим ніби підтримувався зв'язок одного Пращура з іншим, що йде з давніх віків. На Новий Рік несли колоски з Пращура худобі, курам, тваринам, щоб і вони спробували зерна Пращура, щоб добре родилися, здорові були і благополучні. Господарі, творячи славлення, додавали:

«Біжи насіння з Пращура, щоб не було ящура!»

Пращур був неодмінним свідком весілля, його садили на Покутті з широкою кольоровою стрічкою навскіс, а посаджений батько з матір'ю, заходили до хати, кланялися навпроти Покуття, і тричі промовляли, звертаючись до снопів:

«Будь здоровий, Пращуре!»

З цього видно, що Перший Сніп був ніби уособленням Бога, Діда Всесвіту, Сварога. З висмикнутої з нього соломинки запалювали вогонь на «Зворожини», щоб починати приготування «страви», до складу якої входило не тільки м'ясо, а й зелень. До палаючої соломинки Пращура додавали соломи, потім хмизу, цегли з «кізяка » і вугілля. У «колобрагу» (рід пива, який готують до Різдва, кидали теж соломину з Пращура, яка в ній плавала весь час бродіння, залишаючись в ній і в переддень, коли брагу пили. Із зерна Пращура робили зілля для лікування мокрого лишая на обличчі:

Брали зерно, йшли до коваля, де той, розпалював шматок заліза, прикладав його до зерна. З нього ж текла темна, що пахла горілим, масляниста рідина. Цією рідиною мазали лишай, і він зникав. Пращуровим зерном годували півня вночі, брали його з сідала і вносили в будинок під Різдво. Зерно рахували, скільки склює. По кількості зерняток судили про «Пару» або «Непару», добро і зло.

ДІД~ДУБ~СНІП

Велика таємниця Триглава Сварога-Перуна-Свентовида полягає в тому, що «Бог і єдиний, і багатопроявний», що Сварог може одночасно виявлятися і як Перун, і як Свентовид, і як інші Триглави Великі та Малі.

Тому Триєдність Сварог-Перун-Свентовид іноді замінювалося трійцею Сварог-Перун-Дажбог, яка в земному втіленні іменувалася Дід-Дуб-Сніп. Дід (Сварог) позначався блакитним кольором. Дуб (Перун) - зеленим і Сніп (Дажбог) - жовтим. Мабуть, це більш давня Трійця, і хоча тут Дуб (Перун) переміщається в зелений спектр, а жовтий займає Сніп (Дажбог), загальна кольорова гамма триєдності залишається колишньою: блакитний-зелений-жовтий.

За іншими джералами до складу Триглава («Дід-Дуб-Сніп») входив: Сварог-Перун-Велес. Чи навіть: Сварог-Стрибог-Дажбог

"Більшість рідновірів називають єдиного бога Родом, інші Сварогом, треті - матінкою Природою, четверті - Триєдиносущим Великим Триглавом, який «може являти себе як Прав-Нав-Яв; Сварог-Стрибог-Дажбог; Дід-Дуб-Сніп."

В поховальному обряді в сучасних рідновірів - після того, як розгориться Крада, читається похоронна молитва:

Се сва оне ыде
А тужде отроще одьверзещеши врата ониа.
А вейдеши в онъ - то бо есе красен Ирий,
А тамо Ра-река тенце,
Якова оделяшещеть Сверьгу одо Яве.
А Ченслобог ученсте дне нашиа
А рещет богови ченсла сва.
А быте дне сварзеню
Ниже быте ноще.
А усекнуте ты,
Бо се есе - явски.
А сыи есте во дне божстем,
А в носще никий есь,
Иножде бог Дид-Дуб-Сноп наш…

(Уривок з "Прославлення великого Триглава" (вступ до текстів Велесової Книги).

Громада Рідної Віри Січеславського краю "Полум'я Роду"