Мати Слава (Мати Сва) - Втілення Духу Святості Великої Матері Лади у вигляді богині звитяги і перемоги, чеснот та шляхетності. Вона хранителька роду слов'янського. Слава приходить до русичів як Віща Птиця, щоб надихнути на геройства і подвиги великі. Летить попереду війська, ведучи русичів до Перемоги, а після битви віщує про честь, могутність та подвиги героїв. Тим русичам, які за Правду і Віру загинули, вона дає напитися з Рогу Життя живої водиці й забирає їх у Сваргу, тому Мати Слава є шлях, за допомогою якого людина із звичайного стану в божественний переходить.
Після Битви вої обрядово спалювали закривавлені сорочки і одягали нові на знак того, що померти вони готові були, та Славою збережені, присягаються їй вірно служити і надалі. Ті, хто дорогою Богів по Славі йде, згодом Богами стають, бо лише через неї у Вирій Прави попасти можна. Слава є матінка наша рідна, ся жінка нас усіх родить, ся жінка оберегом життя нашого є і за неї ми у бій йдемо. Слава в усіх наших чистих і світлих жінках проявлена, що чоловіків на справу честі надихають, через те вона, як і Мокоша, Покровою є. Воїнам вона оберіг та захист одвічний. Слава людям легкість у справах і волю дає, бо славною може бути людина, яка чиста душею і тілом та за законах Прави в Яві живе. Відайте: крім Слави є Неслава або недобра слава, яка кривдників та людей до Тьми направляє. Русичі, ми Правою славні бути маємо і ректися Православними, се нам Богами Рідними заповідано славою примножувати силу Рода свого. Бо лише Правою славні, а не інакше до Богів у Вирій ідуть і Лук Сварожих гідні є. Відайте, ми на землі є іскри Рода Всевишнього, і якщо дух свій людина Славою чистою і світлою не підкріплює, то щезнути вона може у Мороці чорному. Відайте: се Мати Слава і Батько Лад (Лада і Сварог), на землю спустившись, у зачинателях Роду Слов'янського Славі і Богумирі проявилися. І батько через те, до Богів волаючи, кликав чоловіків для доньок своїх, і прийшли до нього Утренник, Полуденок і Вечерник як Триглав менший Триглава Великого. Через те слов'яни з Богами духом і тілом єдині та смерті не бояться і сміливо на ворогів йдуть, бо страху не відають, смерті немає, а лише життя вічне. Хто у славі загине, той життя буде мати з Богами у Триглаві Всевишнім. Богам ми славу співаємо, бо слава - це прагнення доброго і світлого, широкого і чистого та підтвердження, що ми того тримаємося і шляхом вірно йдемо. Слава - то пам'ять про минуле і натхнення на майбутнє, вона душею мовитись має, від того і пісні наші слави і звернення до Богів Рідних.
У пожертву Славі приносили: закривавлені після битви сорочки, військову здобич, вино, холодну зброю, залізо, золото, срібло, шкури хижих звірів.
