Причиста. Спожинки

blog

Причиста. Спожинки

До 15 серпня на всій слов'янській землі закінчується жнива, збирання і переробка урожаю пшениці, ячменю, проса та інших зернових культур, а також заготівля насіння на майбутній сезон. Звідси й назва свята - Спожінкі (дожинки, обтискачки). Останній сніп жнуть мовчки, щоб не турбувати дух поля, який переселяється в нього. Це радісна і важлива для хліборобів подія широко відзначалося нашими давніми предками по всій Європі. Слов'янські народності спочатку відзначали Зажинки (початок збору врожаю, День першого снопа). Більш пишно відзначали Дожинки - день закінчення жнив, свято останнього снопа.

 

 

Причиста

 

За 40 днів до осіннього рівнодення 15 серпня відзначають свято Першої Пречистої. Припускаємо, що воно пов'язано зі шлюбним періодом до якого дівчата мали берегли незайманість, тобто були чистими. Відповідно і Земля на той час вже була чистою від основних зернових культур і готувалася до запліднення (посіву озимих). Як правило, посів озимих починають після Другої Пречистої (8 вересня). В календарній системі за свято запліднення треба вважати Покров (свято Покрови), який іноді називають Третьою Пречистою – з цього часу починаються весілля. Більшість вважають за 3-ю Пречиту свято Введення, 21 жовтня, хоча в цьому випадку більш логічним і послідовним за переліком свят є Покрова, яка є тотожною новорічним святам (див. запліднення-засівання на Василя). Приблизно ці дійства з Причистою нагадують нам Великий Піст перед Великоднем, коли також заборонені весілля до 1 квітня. Відповідно треба вважати, що обмеження в статевих відносинах на ці періоди в більшості стосуються дівчат, які готуються до вступу в шлюб. У календарі юдо-христосівців це ж свято називається Успіння (смерть) Пресвятої Богородиці [1, 468], яку треба ототожнювати з Матір'ю-Землею. Можна припустити, що це свято приурочене відпочинку Землі на кінець літа, коли її не засівають. На Першу Пречисту починають заготовляти калину. Василь Скуратівський звертає увагу на особливу роль цієї рослини під час святкування 1-ї Пречистої у своїй книзі "Святвечір". Ця рослина правічно символізувала Україну. Важко уявити оселю, де б не зростав бодай один кущ калини. Шанують її не лише за смаковиті плоди (з них виготовляють різноманітні наливки, варення, ягодами лікують простудні захворювання), але й символічну роль у багатьох обрядах, зокрема у весільних і поховальних. Проводжаючи людину в останній путь, труну обвивають цвітом або кетягами. Гронами калини прикрашають весільний коровай, ними оздоблюють вінець молодої (її присутність підтверджує дівочу недоторканість).

 

Весільні пісні часто відображають шлюбні символи: Ой під лісом битая доріженька, А серед степу рублена криниченька, Коло криниці червона калинонька. Ой, туди їхав Юрасько з боярами, Йому калина дорогу заступила. Вийняв шабельку, став калину рубати, Та стала йому калина промовляти: – Ой не для тебе ця калина саджена, Тільки для тебе Маруся наряджена... Відтак у кожній родині, де були дівчата на виданні, намагаються удосталь наготувати калинових пучків. Всі знають: якщо під стріхою висять калинові грона, можна приходити зі сватами до оселі. Тому, починаючи з Пречистої, дівчата постійно ходять в похід по калину. Це колективне дійство влаштовується в будь-який день протягом Першої та Другої Пречистої. Похід по калину є врочистим і супроводжується різноманітними обрядовими дійствами – піснями, іграми, хороводами. Хлопці, крім підлітків, у такому дійстві участі не беруть. Прийшовши на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини, співають та водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім сідають навколо куща й усі разом полуднують. Опісля збирають калину. З першої зламаної гілочки кожна дівчина бере по дві ягідки в рот, виголошуючи чарівні слова про кохання та свого хлопця. На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці.

 

Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки. Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє: – Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору... Кілька гілочок вносять до хати, підвішують до образів, а решту прилаштовують попід стріху. З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста".

 

Голова Громади

author
влх. Яромир

Волхв Рідної Віри, голова громади "Полум'я Роду" (м. Дніпро) Руського Православного Кола, голова Січеславського Кола РПК.