Великдень

21 березня Великдень. Сонце має чотири основні періоди в річному колі пов'язаних з сонцестояннями і рівноденнями. Ці свята порівнюються з життям людини і віковими посвятами. Кожен тиждень відповідає 1 року життя людини. 25 грудня (Коляда) починається життя Сонця (людини) як дитини. Через 15 шестиденних тижнів (років) Сонце (людина) вмирає як дитина і народжується Юнаком. Тобто народжується весняний прояв Сонця – Ярило. Через 30 тижнів (24 червня) народжується зрілий чоловік (Купало), а через 45 тижнів (24 вересня) сонце старіє (Мир).

 

За постійним календарем свята цього циклу припадають на 24 числа, а коли місяць має 31 день зміщуються на один день вперед, щоб не зламати систему звичаєвих відрахувань наступних свят. Свято весняного рівнодення називається Великдень, бо день стає більше ночі – тому й Великий. Благовіщення друга назва свята, яка пов'язується із заплідненням Матері-Землі. Земля народить Сонце через 9 місяців – 25 грудня. Аналогічно церковники ставлять запліднення Іоана Предтечі на осіннє рівнодення. Не треба відкидати значення цих свят, бо Біблія не наголошує на чітку дату, коли ці події відбувалися і церква поставила події запліднення на відповідні свята нашої прадавньої віри. Великдень вираховується ортодоксами і католиками за місяцем: в першу неділю після повені, що настає після рівнодення.

 

Якщо враховувати, що в сонячно-місячному календарі кожен місяць починається з молодика, то 25 березня буде на ущербі. Постійно наголошується про рівнозначність свята Великодня і Благовіщення і раніше Благовіщення Великдень святкувати не можна. Так як Благовіщення в католиків 25 березня, а грекоортодоксія відзначає його 7 квітня, то католики можуть відсвяткувати, а ортодокси чекають наступного оберту місяця, тоді свято Великодня зсувається на кінець квітня – травень і повністю втрачає момент відродження природи. Великдень – одне з головних весняних свят. Люди з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що Дух світла благословляє Землю і все живе на ній, а відтак, є великим гріхом братися за будь-яку роботу. На Благовіщення-Великдень, сонце, виходячи з-за гір, грає. Від Введіння до Благовіщення не можна порати землі, бо земля відпочиває і набирається сили, а від Благовіщення можна працювати коло неї, бо в цей день Бог благословляє землю і всяке дихання. За іншим повір'ям, Бог вкладає голову в землю, щоб її розігріти, і від того будиться вся живина, що спала в землі: мурахи, жаби, гади. Люди йдуть на нічну Богослужбу.

 

Біля Святилища розводиться вогонь, який підтримується до сходу сонця. Хто залишився вдома, намагається провести ніч без сну і підтримує вогнище в печі або запалює до ранку свічку. Зранку в святковому одязі люди йдуть до Храму. Вдома, по можливості, ніхто не залишається. Кому не вистачає місця в Храмі, той стоїть у дворі, знявши шапку. У храмі в цей день святять хлібці – калачі у вигляді фалічного символу і яйця (крашанки, писанки, дряпанки), а також іншу їжу в тому числі м'ясну. Після богослужіння всі братаються, висловлюючи велику радість, вітаючи один одного з Великоднем і Воскресінням природи. За два тижні перед святом наповнюють тарілку землею, яку засівають вівсом чи іншим зерном. На Великдень, коли зелень підійметься, "могилку" (так називають зелену поросль), обкладають яйцями, освячують у Храмі, і ставлять на стіл перед тим, як розговлятися. У народі побутувало вірування, що на Благовіщення відкривалося небо. В той час можна випросити собі від Бога славу. А як уже маєш славу, то обов'язково станеш і багатим і щасливим. Шкаралупу з посвячених яєць кидають у річку, щоб допливла до рахманів і сповістила про Великдень.

 

 

Громада Рідної Віри Січеславського краю "Полум'я Роду"